Ранок пахне кавою і подорожами…

Наспівую собі пісеньку Висоцького
"Меня ведь не рубли на гонку завели,
Меня просили: - Миг не проворонь ты!
Узнай, а есть предел там, на краю Земли?
И можно ли раздвинуть горизонты?"

Отак щоразу і їду на край Землі, розсуваючи усі горизонти
Цього разу на нас чекає наскельне місто-фортеця – Тустань.
Просто поброджу поміж тих скель, подивлюся на них крізь цвіт яблунь, доторкнуся до сивої давнини…




«…в лісистих проваллях… в величезних
камінних «бовдах» якісь дивні віки,
якась старина, дивна, запропавша культура
записала твердими і глибокими буквами свої сліди»
(І. Франко)





Направо підеш, наліво підеш, прямо підеш...





Таран
Відтворене стінобитне знаряддя, що використовувалося при облозі міст, для руйнування стін, веж та інших споруд. Ударну колону розхитували протаранюючи мур чи ворота.


Каменеметна машина «Порок»
Відтворено за зразками середини ХІІІ ст. працює за принципом колодязевого журавля. Легка у використанні конструкція застосовувалася для ураження піхоти і техніки ворога.


Фестивальна Фортеця
Декорація Фестивалю української середньовічної культури «Ту Стань!», зпочаткованого в 2006 р.


Гарно тут. Може горизонти і не мають меж, але день їх має
Треба їхати далі...

Водоспад Кам’янка на річці з такою ж назвою.. Він невеликий, але гарний. А особливо гарна річка. Коли втечеш туди де немає людей, сядеш на велетенський камінь і дивишся на струмені води.. Сьогодні від людей так і не сховалася. Не було часу. Постояла над водоспадом і гайда додому.




І більшу частину дороги ось така от краса


Краса аж до самого горизонту, який на мене чекає завтра

А ось і новий ранок і нові горизонти... І знову запах кави, і знову улюблена пісенька, і знову цікава подорож


Костел св. Марії Магдалини у селі Вовків
Село Вовків засноване у 1369 р. Кажуть, що Костел тут був збудованим ще у 17 ст., але так як стан його був поганим, то Костел перебудували в 1924 р. у стилі арт-деко. У 1948 році його перетворили на колгоспний склад мінеральних добрив.
В костелі знімали перший український детектив «Злочин з багатьма невідомими» за мотивами твору Івана Франка.

Я тихенько заходжу в Костел і стаю десь збоку у беспечне місце. Тут завше віє якоюсь містикою і невимовним спокоєм. Той стан, який охоплює мене, важко пояснити словами. Тут ти розумієш, що Вічність – вона десь всередині тебе і там нагорі… і дивишся на небо, що надвисає над тобою крізь діру у даху.



«Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!» (О. Гончар).


«Мой финиш - горизонт - по-прежнему далёк»… (Высоцкий)

Файні фотки. Гарно у вас там. Я теж хочу покататися по таким місцям. А то у нас тільки степ,
і як говорив один вуйко з Ворохти, найвище дерево кукуруза А на мотику бачу мало речей.
Мабуть десь недалеко їздили?

Света! Спасибо за ДУШЕВНОЕ путешествие!

_________________
Четыре колеса возят тело, а два - ДУШУ!!!

Красиві фото красивого краю, романтична розповідь, аж замріявся, дуже хочеться ще.....Дякую Світлано, під ранкову каву злітав думками до вас, та посмакував краевиди. +1 Продовжуйте будь ласка, дуже цікаво и корисно.

_________________

Теж сподобалось, цікава подорож
Читав та дивився з задоволенням.

_________________
То что судьба сломала, только любовь починит...

Файно. Біля Урича ще є водоспад в с. Сопіт і Гуркало. Скелі в Ямельниці.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Велетенське дякую всім за позитивні відгуки.
Обов'язково продовжуватиму ділитися враженнями від поїздок.
Гарного вам дня!


До Тустані десь близько 110-120 км. А Костел від нас близенько, потім ще покаталися в околицях.


Дякую, дуже хочу ще й туди потрапити.

Красивые водопады!

Вообще путешествия по землям нашей родины очень красочные!

+1

Сел на спину Google и полетал чуток над этими местами, красивейший край, а пробил тудой прокатиться, почти 900 км в одну сторону. Неблизко, по топливу пока неосуществимо, и от этого печально.

Ничего.....и на нашей улице ещё будет праздник

Зы.. а пока в ожидании продолжения этой интересной темы.

_________________

Звісно буде свято і на нашій вулиці.
У всіх нас все буде добре.
І при нагоді приїжайте сюди. Пригостимо кавою

Ще звечора п'ятниці обіцяли на суботу добру погоду. Мало бути сонячно і тепло.
Але суботній ранок не дуже тішив гарною погодою і сонечком.
За вікном було похмуро і неприємно.

Але.. Минулі вихідні минули у невідкладних справах, наступні - планується відрядження. Прийнято вольове рішення підіймати свій зад з теплого ліжечка і вирушати у мандри.
Для поїздки одного дня обрано Манявський водоспад.
І знову запах ранкової кави і ... А може ну його, може не їхати...
Вийшовши на вулицю оте "не їхати" стає більш переконливим, бо так якось бр-р-р-р-р як не по весняному

Та що там роздумувати, гайда в дорогу...
По дорозі і дощик почав накрапати, місцями навіть сильний.

Кавалок дороги по трасі Київ - Чоп дуже класний. Особливо коли нема фур і Ксарі не доводиться за ними плентатися. Часом не вистачає їй сил на трасі обігнати фуру. Вона ніжна, тендітна
Наступний кавалок дороги можна обізвати таким собі ендуро-полігоном. Там ми "на висоті"... Обганяти нема кого, а якщо і є, то це робиться з легкістю.. По такій то дорозі...


Ще трохи ям, болота і вже річка.. Пару разів Ксара "перепливає" її вбрід...
Зрештою знайшли затишну місцину і там зупинилися.
Водоспад вже чути Далі - пішки...



Всюди дзюркотять такі от струмочки


А от і водоспад видніється


Чим ближче до нього, тим більше перехоплює подих


Така велич, така краса... Нажаль фото не можуть передати навіть маленької частинки тієї краси і тих емоцій...



А там вище - ще два пороги



І неквапом посеред тієї величі лізе собі равлик... Нікуди не спішить...


Наскільки все в природі довершено




Повертатися не хочеться. Але як завше - день має межі, реальність кличе...
Ксара собі поміж деревати дрімає, втомилася...



І знову багнюка, і знову ями...
І попереду димлять гори...



Наостанок фотографую по дорозі от таке штучне чудо


І додому

Ксара поставила рекорд - загалом дорога складала 350 км.
А попереду нові горизонти...
Життя треба смакувати, цінувати треба. Воно в таких от миттєвостях, які перехоплюють подих. Воно в смачнючому чаї з медом або в ранковій запашній каві... Воно у всьому. Варто лише відкрити очі і побачити, доторкнутися до нього... І так неквапом, як отой равлик, насолодитися миттю.

Так і е, які думки таке й життя. Гарний приклад для багатьох.

_________________

Гарно. Там перед першим широким водоспадом я пройшовся назад метрів сто може і знайшов ущелину з гарними глибокими водяними жолобами і ще один боковий хвилястий трійний водоспад. І скелі там якісь блакитні.А ночував в ялиннику над великим водоспадом. Виїхав туди по тій водяній дорозі.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.