В червні цього року ми вирішили поїхати в м. Батурин. Їхати вирішили спонтанно і не думали, що попадемо на козацьке свято яке було в той день в Батурині. Мотоцикли: 2 Х-Роад 200. хонда СВ-1, МТ, і ще один китайський ендурік. Коней готували весь вечір і все одно були поломки. В Конотопі на одному мотоциклі потік карбюратор, бензин витікав з шланги для зливу пального. У мене барахлила свічка і мот постійно смикало (я тоді ще не знав що це через свічку). Хоча з собою була запасна. Дружина радила поміняти свічку але всі хлопці обступили мот. і з розумним виразом обличчя сказали що причина не через неї. Треба ремонтувати карб. На МТ теж в дорозі замінили свічку. На московській трасі у даїшників спитали дорогу на Батурин. Підказали напрямок, і попросили власника МТ показати "козу"!!!!
Дімка офігел, обдивився навколо і спросив де коза? На що даїшник знову попросив показати "козу". Збоку це виглядало на розмову двох полудурків Один просить показати козу, другий питає де коза. Нарешті всі зрозуміли що хочуть гайці. Короче хотіли щоб ми показали "віллі". Залишивши даїшників з їхніми "козами" ми поїхали далі. Прибули в Батурин. План був такий: відвідати палац останнього гетьмана України Кирила Розумовського, Козацьку Цитадель, козацький суд ну і ясна річ заїхати на ярмарку. Фото нижче.

На одному з фото зображено піаніно чи фортепіано (я в них не розбираюсь). Коротше цей інструмент був затриманий львівськими митниками. Його хотіли вивезти з України котрабандою. Потім його передали, здається в Львівський музей, а вони в свою чергу передали в Батурин. Також в палаці є картина де зображено скрипаля на даху. Кажуть колись в Батурині жив скрипаль який дуже гарно грав на скрипці. Але він кудись таємниче зник. З того часу інколи вночі з даху палацу чути звуки скрипки. Це підтвердили охоронці які теж чують ці звуки

Гарно,Павло. Ніколи не думав,що там ще є така розкіш.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

А на зворотньому шляху заїхали в Крупецький монастир. Там знаходиться чудотворна ікона Св. Миколая. Фоток з монастиря немає бо фоткать не дозволили. Фотки з інтернету.
Історія монастиря

Крупицький (Батуринський) Миколаївський жіночий монастирДревній Крупицький монастир святителя Миколая, розташований в 120-ти км. від Чернігова, і в 7-ми від містечка Батурина, заснований ще до татаро-монгольської навали явленням у лісі ікони святителя Миколая. Відомо, що на місці явлення ікони була побудована церква на ім'я святителя, почали селитися люди, які бажали жити благочестиво, а потім було засновано монастир.

У XV ст. монастир було перенесено на нове місце, де зараз і знаходиться. Була перенесена туди і ікона святителя Миколая Чудотворця, але вона сама вночі тричі поверталася на попереднє місце монастиря в старовинну дерев'яну церкву, тому образ святителя назавжди залишили в ній. З часом цю церкву стали називати "церква в скиту". З північно-східного боку скиту знаходився курган, на якому раніше з'являвся образ святителя Миколая. Під час нападу татар на цьому місці переховувались і терпіли голод люди. Їм була послана Небесна допомога - з хмар падали крупи (манна небесна), тому монастир називається Крупицьким. Про це чудо записав на напрестольному Євангелії святитель Димитрій Ростовський. В архівах 1767 року віднайшли донесення архімандрита Варсонофія, зі слів якого "в той час так багато круп з неба спало, що всі голодні могли себе вдовольнити і ті крупи зберігалися у срібній скриньці навіть до часів гетьмана Мазепи. Коли після зради м. Батурин був зруйнований, і монастир був розорений і ким ті крупи були взяті, невідомо". Часи настоятельства (з 1682 р.) Димитрія Савовича Туптало, майбутнього митрополита Ростовського, монастирські записи підкреслюють як найщасливіші для монастиря. Святитель Димитрій любив це усамітнене місце, тут він облаштував келію з трьома кімнатами задля написання Житій Святих.Крупицький (Батуринський) Миколаївський жіночий монастир

У цьому монастирі перебував і святитель Феодосій Чернігівський. Невдовзі після прийняття чернечого постригу в Києво-Печерський Лаврі з ім'ям Феодосій молодий чернець, прагнучи усамітнення, покинув Київ і поселився у віддаленому Крупицькому Батуринському монастирі Чернігівської єпархії, що славився строгим чернечим життям. Там він був висвячений у сан ієромонаха.
Джерело:http://orthodox.cn.ua/monastyri/110-krupyckyj-baturynskyj-mykolajivskyj-zhinochyj-monastyr.html

Классные фото, интересная тема +1 такие воспоминания особенно востребованы в осенне-зимний период Только пожалуйста не забывайте в текст вставлять закачанные аттачи, по порядку изложения. Отредактировал.

_________________

Вікторич, дякую за коментар . Наступного разу викладатиму по-порядку.

вот прям с языка снял...
Пашка спасибо

Молодцы ребятки!!!Чем больше узнаю,тем больше понимаю,что я ничего не знаю.Значит со следующего года будем исправлять пробелы в знаниях

_________________
Мечты должны сбываться!!!

Молодці!Респект!+1

_________________
Швидко їдеш-тихо понесуть.