Не смог разобрать надпись на табличке, к сожалению.

Недослівно "Загиблим в роки Великої Вітчизняної Війни"
Там лежать і червоні і упівці.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Страшное было время. В наших лесах тоже осталось много следов прошлого. В конце 80-х - начале 90-х мне довелось с поисковиками побывать на местах былых сражений и послушать очевидцев тех событий. Время неумолимо идет вперед и тех, кто это пережил лично остается все меньше. Бог всем судья!

Прийшов з нічної зміни і поперся в мандри.
Добрався до Хрінників.

Хрінницька ГЕС.Тут кордон Рівненської та Волиської областей. Недалеко до Львівської.

Початок Набережного. Живописні тут кручі на березі Хрінницького водосховища. Курортна зона. Ще по березі в бінокль видно намети відпочиваючих.


На протилежному боці на горі в Набережному отака сучасна церква.

Багато тут великих заток з очеретом.

Об"їхав водосховище по правому березі аж до Вербеня. Тут надибав замуленого старого млина.

Переїхав через гору і за Вербенем почались старі русла і незачеплена природа. Знайшов отакий п"ятиметровий трамплін з розгонною
доріжкою. Не втримався, один раз бомбочкою і з десять разів класично пірнув з розгоном в чисті води прекрасної волинської ріки Стир.
Місце тут класне. 14 вересня , а може то вже кінець мого купального сезону? Задоволений, як слон поїхав далі понад Стиром.

Далі понад Стиром по правому березі їхав і милувався безліччю закрут і старих русел. Плаває народ тут на каное і катамаранах, ще й з
прапорами.

Отак по кручах доїхав до лісу і понад річкою лісом по горах добрався до Пляшеви. Тут по лісі великі шанці ще з Першої Світової.
Молодь Пляшеви поставила тут хрест на честь загиблих у війні.
І річка і ліси тут дуже гарні.
Ще приїду обов"язково.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Пляшева. Приїхав надвечір, щоб походити , коли нема людей.

Центральний вхід до музею "Поле Берестецької битви"

Свято-Георгіївський собор на острові Журавлиха.

Задня частина собору від річки Пляшівки.

Дерев"яна Михайлівська церква. В ній перед престолом починається підземний хід зі склепами з козацькими кістками і черепами. Надвечір то все закрито.


Пам"ятник в самому центрі битви. В світлі сучасних подій тяжкі трохи відчуття на цьому місці... Скільки людей наших загинуло тут за волю...

Чистенька річка Пляшівка. Десь тут була переправа, тут загинули триста козаків прикриття і останній козак на човні, що три години відбивався від всіх поляків. Знають ці хлопці, що тоді зрадили нас татари...
Знають, що тепер в нас - гетьман Вальцман...
Дивно, але знають.
Ловлять коблів.
Дитинство...
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Понад лівим берегом Понори перший раз добрався до Любомирських ставків і водоспадика. Добре , шо болота трохи попересихали...

В хащах натрапив на купу забрудненого мазутом каміння та піску. А кабанам - пахнючі ванни.

Заїхав на Гурби . Тут звели нову церкву. Зустрів знайоми ендуристів з Острога: Євгена,Андрія і Віталія.
Компанією пошкандинавили трохи горами аж до Лішні

Майдан. Звідси через гори до Гурбів 14 км.

Видерлись з хлопцями на Данилову гору. Сподобалась липа.

Непоганий тут краєвид. Ще заїхали під Замкову гору до кам"яного княжого хреста в Стіжку і джерело св.Анни в Лішні.
Попрощались, і хто куди...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Гарно.

_________________

Спасибо за экскурсии

Взяв напрямок на нетрі.

По дорозі попався Сіріусовий поїздок.

Перед Майданом завернув ліворуч в межиріччя Понори та Замишівки. Понад Понорою класичне Мале Полісся - лісові струмки, покинуті
містки , і нетрі.


З ялинового сторчака зігнав пугача. Такий здоровенний, як індик. Нема поки доброго телескла, щоб таких екземплярів фоткати.
Вже який раз помічаю, що пугачі люблять сидіти над річкою. Втік за метрів 100.

Ближче до точки 233 на топомапі ( місце впадіння Замишівки в Понору) працюють бобри. Перед снігом будуть валити молоді осики і явори. Кладуть вершками в воду і зимою ласують молодими гілками.

На горбку зліва в ялиннику зрідка гавкає молодий лис, аж пищить. Колись малим тут в гумовцях ловив раки. Тепер дуля...

Ще пару днів і осінь стане золотою.
Пора додому і на ніч на роботу.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Гарні нетрі

_________________
Молодые мотоциклисты выбирают конечный пункт и едут. Старики выбирают направление и едут.

За Даниловою горою заїхав подивитись на приватний монастир.

Торік тут була вже церква, тепер кудись зникла.

Через щілину в частоколі побачив ніби монашку, постукав у ворота і ввічливо запитав "Якої конфесії монастир?"
За 20 секунд черниця мовчки випустила на мене три вівчарки...
З конфесією без слів стало ясно - Московський патріархат, а пукавка знов згодилась... Взагалі то монастир має бути мирним і безпечним місцем...
А церкву зимою хтось спалив. Певно, недаремно, прости Господи....

Перебрався на північну сторону Стіжецького хребта.


Панорама на схід.

А то - десь половина схилу. Стежки позаростали. Ледь сповз.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Вот так монашка !

_________________

Раз спустили собак, так патриархат московский? Это показатель, позволяющий индетифицировать и судить? Церковь спалили не зря? И не стыдно? У нас знаете ли тоже развелось всяких сект и так сказать направлений к Православной Церкви отношения не имеющих. Бывает даже называют себя православными, но повторюсь, на деле это совсем не то. Не надо Веру трогать, Бог всем судья!

На Західній Україні московські попи ведуть себе агресивно і нахабно. Не причащають християн з інших конфесій , принижують їх, називають раскольниками. Почаївську Лавру збудували наші предки ( греко-католики), а російська церква захопила наші святині , та ще й хамить. Як бачиш, собак пускають... Так шо мені " не стидно". .Не у всякій церкві живе Бог . Я на своїй землі, і всякий вошивий поп на моїй землі на мене собак пускати не повинен. Я нагнав тим собакам куль з пневматики і повтікали. А монашку за таке варто подати в суд...
Але я чоловік не злий. навіть не крикнув на неї. Хай живе.
А віру , я Віталію не чіпаю. Віра, то трохи інше. Якшо слуга Божий без причини на когось пускає троє вівчарок, то він не Божий слуга, а сатани. І таким подібним дійсно Бог суддя. Даруй.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

На Покрову попав в Штаб УПА в Антонівцях.

Цього року тут трохи привезли вже книжок-спогадів упівців. Тут був найбільший в Україні загін, понад 3000 багнетів.

Тепер зробили гарні плакати.

Схеми криївок з архівів НКВД.

Гарна літургія і концерт. Були прапори Правого Сектору, Свободи і УНСО. Більше ніхто з політиків УПА не визнає...Думаю, все ще попереду.
Голова Тернопільської ОДА у виступі навіть "Слава Україні" не сказав....

От такі вони, упівські гори і кінні старовинні дороги...
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Была у меня однажды встреча с интересным человеком, священником. В моем присутствии ему задали вопрос как раз представители другой конфессии как же определить правильность Веры. На что он ответил если искренне человек ищет Бога, то ОН рано или поздно укажет тому человеку путь. А так же упомянул о святых, показавших своей жизнью как надо жить и оставивших напутствие потомкам еще до разделения церквей ( в разговоре принимали участие протестанты). Вот и я разделяю такой взгляд. А сволочей-то везде хватает. Это не значит, что все представители данной конфессии такие. Если попался врач или учитель в школе плохие это же не значит, что больница или школа зло. Так и здесь к Московскому Патриархату относится большое множество самых разных людей. Неосторожное высказывание может кого-то ранить или же может вызвать негативное отношение, посеять вражду. Споры на религиозную тему отличаются особой непримиримостью и жестокостью. Самое печальное, что доказать противной стороне тут ничего не получится.

В мене є багато друзів і знайомих християн московського патріархату та інших конфесій і ніщо не заважає і мені і їм говорити один одному правду. Нормальні люди на правду не образяться.І я також.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Вот и замечательно!

Подерся на своєму паркетному ендурику на північно-західний схил Стіжецького хребта.

В високій траві мало не звалив його в стару криївку.

Козячими стежками траверсом туди-сюди і вперед.

Синіє Мізоцький Кряж. Звідси кілометрів 40. А до Карпат - 250.

Під верхом і прикро і буреломи.

Тут був повстанський дуб. Років 600 мав . З нього спостерігали за рухом поїздів через Забару на Кременець. Савєти зрізали його.

Простори Малого Полісся з висоти Кременецьких гір.

Шматок панорами в сторону Шепетина.
Гарно посидіти тут на самоті і помилуватись...
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Ух просторы....

_________________

Полазив улюбленими хребтами.

Зі сторони Угорська до Стіжка знайшов ще один кінний узвіз.

Озеро в сторону до Ситарів.



Лебеді не полетіли. Ще чотирьох бачив в Лішні.

Майдан. Штиригірка. Гора Гостра.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Фото с лебедем шикарное.

_________________

Знайшов стару дорогу по колишньому полотну візькоколійки з Любомирки на Соснівку.

Любомирський став.


Люблю тут переїжджати.


Кладка через Понору.

Ліси в межиріччі Понори і Замишівки. Майже тайга.

Під Межовими горами потрапив на дуже гарне джерельце. А ще були тут дві Наді, мама і дочка. Патріотки. Мали файну розмову.
Щкода, не сфоткав їх на пам"ять.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Поендурив без фотоапарата. Атріксом наліпив трохи панорам.

Сухий Луг в Стіжку. Унікальне урочище. Поки не заросле золотарниками і іншими шкідливими рослинами-паразитами.
Тепер можна поганяти тут, весною шкода мільярдів квітів.

Північна сторона Стіжецького хребта.

Тут край Тернопільської області. Ліси ріжуть, ніби вже завтра потоп....

Панорама над мельниківським Штабом УПА. Найпершим в Україні.

Тисячолітній Стіжок( Істожек). Класно тут підвечір. Смартфончик звичайно - не найякісніший фотоапарат....

Поплутвся лісовими дорогами аж на Любомирський став. Воду тут випустили.
Вже зовсім вечоріє..
Холодно. Пора додому.
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Красиво, хорошие панорамы
Тему Виталия с удовольствием читаю

_________________
То что судьба сломала, только любовь починит...